Антиколорадка

Натуральний засіб від колорадського жука. Без хімії, ГМО та барвників.

Спойлер. Оса довго кружляла над колорадом, намагаючись його знову знайти, але безуспішно. Пошматований, кульгаючий, але живий, жук таки втік від смугастої хижачки. Я його чіпати також не став, картоплю ми вже викопали, а своє право ще трохи пожити він виборов чесно.

Watch on YouTube

Повна версія під музику:

Watch on YouTube

Привіт з Ірану

Сьогодні вночі вперше чули звук іранських «шахедів». Шість днів провели з сім'єю в селі у мами. Так добре, сусіди сверху не бухкають, телевізор знизу серед ночі не верещить, поїзди за вікном не їздять, сирени не ревуть, кондик по карнізу не капає. Я ще й дружині в останній вечір перед від'їздом додому сказав: «Цінуймо все це, насолоджуймося цими останніми хвилинами тиші». І як наврочив. Поставили будильник на п'яту ранку. Прокинулися біля третьої, здалося, що десь далеко чергам працює зенітка. Одразу в «Київ цифровий» - все тихо. Не допетрали одразу, що ми ж у області, а не в Києві, де тривоги не було. А потім почули «мопеди». Спочатку один, потім другий. Якщо ракета летить швидко з противним свистом, то ці не поспішають і це дуже давить на мозок. Лежиш, слухаєш і думаєш: тільки б не над нами збили. Сподіваюсь, що ці два «шахеди» були серед тих 15-ти з 17-ти, які сьогодні збили, але це було точно десь далеко від нас, бо більше роботи ППО ми не чули.

Від війни в Україні не сховатися ніде. Десь спокійніше, десь просто срака, але безпечного місця немає.



Це фото я зробив сьогодні у Лівобережному поштамті. Колись дружили з Іраном і не тільки  з ним.