914 день війни

Державу Україну хотіли знищити, а вона відсвяткувала вчора свій 33-й день народження (дехто святкував навіть у Курській області). І відсвяткує ще й 1000-й, дай Боже! Бо хто з мечем до нас прийде, від меча і загине, як казав великий князь київський Олександр Невський.

Тримаймося!

Певцы войны и власти

Watch on YouTube

Прочитано

Вчора вперше побачив нову мініскульптурку «Прочитано» проєкту «Шукай», яку нещодавно відкрили ліворуч від входу до книгарні «Сенс» на Хрещатику.

Дуже крута задумка, наповнена сенсом, який саме українцям став близьким і зрозумілим як нікому за ці роки війни. Ось як описують скульптуру її творці:

«Ця скульптура присвячена прочитаним повідомленням.

«Прочитано» – це дві бронзові галочки, які у месенджерах означають, що повідомлення прочитані.

Рідні пишуть військовим, військові – побратимам, діти – батькам на окупованих територіях, а всі разом – найдорожчим людям, які перебувають в особливо небезпечних зонах чи містах, які зазнали обстрілів.

Мініскульптура присвячена всім, хто чекає на дві галочки довгими годинами або й нескінченними днями: нехай щоразу, коли хтось натискатиме на кнопку скульптурки і галочки світитимуться, сотні людей по всій країні бачитимуть бажаний статус «Прочитано» у своїх месенджерах.»

Вчора я відправив багато поздоровлень з Днем Незалежності своїм знайомим. Не планував цього робити, але побачив відеоролик Жені Яновича, пустив сльозу і начав спамити. Більшість відповіла або просто прочитала вчора, дехто сьогодні, а є такі, хто взагалі не прочитав моє повідомлення. Галочки дві, але білі. Тобто доставлено але не прочитано. І я подумав. Які щасливі це люди. Живуть своїм життям і не смикаються під час кожного звуку сповіщень телефону, як я. Потім все прочитають. Не дуже розумію, як так можна, але щиро заздрю.