"Місто"

Дочитав книгу Валер'яна Підмогильного "Місто", яку мені дала почитати донька. Дивно, але зараз у молоді популярні українські радянські письменники. Багряний, Підмогильний, Хвильовий, Винниченко... Пісьменники зі шкільної програми, яких зазвичай у школі ніхто не читає.

Книга мені сподобалась насамперед тому, що окрім головного героя в особі Степана Радченка, там є ще один головний герой - КИЇВ. Цікава незвична українська мова. Цікаві роздуми про любов. Цікаві згадки про українізацію 20-х років.

8 грудня 1934 року письменика Валер'яна Петровича Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії» та засуджено на термін «десять років з конфіскацією особистого майна». Невдовзі Підмогильний був доправлений до Соловецького табору особливого призначення.

Через 10 років після написання роману "Місто", 3 листопада 1937 року, до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції особлива трійка УНКВС винесла Валер'яну Петровичу Підмогильному вирок: «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії було розстріляно понад 1000 в'язнів, серед них Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.



У 1930 році роман «Місто» вийшов в перекладі російською мовою в Москві.

The Dark Room

Купив собі нещодавно на книжковому ринку на Почайні декілька книжок англійською мовою. Цю хотів купити ще минулого разу, декілька місяців тому, але тоді не взяв. Та вона всеж дочекалася мене. Книга підкупила своєю назвою і описом. Коли мої давні пристрасті з'єдналися разом - англійська мова та фотографія. Насправді, у книзі три історії і The Dark Room, перша, сама коротка з них. Але вона повністю задовільнила мої сподівання. Фотографія там не просто для назви, там її дуже багато на цих 63-х сторінках. Поки почав читати другу історію Lore, по якій навіть фільм зняли, хочу поділитися думками, поки не забув.

Німці дуже підтримували Гітлера та свою армію. Раділи її перемогам, навіть родючий чорнозем України у книзі згадується. Честю було піти до війська і соромом, коли тебе, як головного героя цієї книги, через фізичні вади до армії не брали. А потім прийшов 1943 рік і Берлін почали бомбити по-справжньому. І відношення німців до фюрера та до війни змінилося. Але не у всіх. Були й такі, що все ще вірили у перемогу. Це добре описано у книзі і це дуже нагадує сьогодення. Тому мені відгукнулося. Війна, яку ти розпочав на чужій землі, рано чи пізно повертається додому.



У 1939-1940 роках атаки з повітря на Берлін мали епізодичний характер і здійснювались поодинокими бомбардувальниками. Але з розгортанням битви за Британію у відповідь німцям нальоти англійців на Берлін у другій половині 1940 стали приймати систематичний характер. У 1941 і 1942 роках англійці зосередилися на повітряній боротьбі над Західною Європою, у зв'язку з чим атаки Берліна майже припинилися (за 1942 зафіксовано 6 появ британських розвідників над Берліном).

Але 1943 року ситуація змінилася. З прибуттям до Європи бомбардувальної авіації США союзники відновили нічні бомбардування Берліна, і почали також денні бомбардування. Із запровадженням винищувального прикриття союзних бомбардувальних формувань німецька винищувальна авіація понесла великі втрати. З 1943 до березня 1944 року англо-американська авіація здійснила на Берлін 15 масованих нальотів і 28 нальотів невеликими групами (всього 3900 літаків). Лише винищувальна німецька авіація збила 155 літаків союзників. З червня 1944 нальоти на Берлін посилилися (у серпні було 9 великих нальотів).

Найбільш відомі наступні бомбардування Берліна:

- 27 січня 1944 року виконаний в умовах суцільної низької хмарності в розрахунку на ослаблення спостереження ППО. Розрахунок виправдався: наліт виявився раптовим та спричинив найбільші жертви серед населення міста.
- 21 червня 1944 — найбільший денний наліт на Берлін (понад 1000 бомбардувальників), атака здійснювалася хвилями з різних сторін. Пожежами було охоплено все місто та навіть деякі передмістя.

Британські бомбардувальники скинули 45 517 тонн бомб, а американські літаки скинули 23 000 тонн.

Фейк на "фейк"

Пост на русском для фашистов. Попался мне вчера в Тик-Токе июльский ролик, на котором барышня с распухшим еб@лом с восторгом комментирует видео, на котором якобы украинский полицейский обливает якобы хирурга из Охматдета кровью из пакетика. Типа, ну что, украинцы, смотрите как вас наебуют. Охматдет – это всё постановка. Как обычно сами влупили по себе ракетой, а потом еще и кино жалостливое сняли для Запада. Буча-2.

Watch on YouTube

Хирург на видео, конечно, стоит спиной, видно только, что парик дешевенький у него. И полицейский в нехарактерной для Киева каске и берцах. Но это ведь видео не для Запада и не для украинцев на самом то деле, поэтому к съемочной группе претензий нет, они отлично отработали свои кровавые рубли лжи.




Но прикиньте! Снять фейк о якобы фейке. Гениально же. А потом прийти домой на эти деньги купить своим деткам вкусной еды, игрушки, женушку порадовать чем-то красивым, да и себя не забыть любимого.

Я не спорю, на войне много неправды с любой стороны. Информация – это тоже оружие. Мы защищаемся таким образом, на нас нападают. Но намеренно снять лживый ролик, обвиняя во лжи противника это искусство, это талант.

А теперь по сути. Во-первых, у настоящего детского хирурга Олега Голубченко и у актера на видео разная обувь. Несмотря на то, что агитпроп попытался найти похожую обувь, StopFake все же удалось найти разницу. На одной из фотографий хирурга, сделанной украинской журналисткой Кристиной Бердинских, можно увидеть эту разницу. На снимке четко видны черные полоски на подошве поближе к пятке, а вот у актера такие отсутствуют.





Во-вторых, у героев разная одежда. На рубашке настоящего хирурга отчетливо видна простроченная полоска на спине. А вот актеру не удалось найти идентичную одежду, и она обошлась рубашкой без такой полоски. Аналогичная ситуация с брюками – они тоже разные. У настоящего хирурга есть карман, а у актера – нет.





И третье, что выдало пропагандистов — полицейский. Центр противодействия дезинформации, также проверявший новость агитпропа, связался с полицией, которая указала на несколько неточностей. К примеру, они обратили внимание на то, что псевдополицейский одет в берцы, хотя украинским полицейским выдают кроссовки. Актер, говорят в полиции, также «забыл» надеть поясную систему (оружие, кобуру, рацию, аптечку и т.п.) и кавер на шлем. К тому же псевдополицейский надел шеврон с символикой Нацполиции с нарушением правил ношения униформы.

А еще обратите внимание, как помята одежда у хирурга-актёришки.

Вопрос. ЗАЧЕМ??? Вы же называете себя христианами. Ну как это на голову надеть? Вас же Бог не простит. Ни ваш, ни другой. Где предел? Пропагандисты не убивают сами людей, но они плодят убийц, сея зерна ненависти и вражды. Хотя. Если вы жрёте дерьмо, россияне, то кто-то же должен его и готовить. Иначе народ будет голодным и начнется смута.

Найкращі друзі росіян

Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти...

Watch on YouTube

Добраніч!

Watch on YouTube