![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
newsparky24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила «Акт проголошення незалежності України», в якому постановила 1 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності та вибори президента України. Перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов розумів, що без України СРСР перестане існувати. Так само як і нинішній герой футбольних кричалок і агресор розуміє, що без України його потуги відновити імперію марні. Горбачов намагався всілякими засобами на кшталт різних економічних союзів зберегти велику комуністичну країну.
6 листопада 1991 року Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук на чолі делегації відвідав Москву, як він любив говорити «білокам’яну». Ми летіли в ТУ-134, була вже зима. Погода різко погіршувалася вже в небі. Льотчики намагались відмовити Леоніда Кравчука від польоту і повернутись до Києва. Але Голова ВР попросив все ж таки летіти далі. Літак довго кружляв перед Москвою. Посадка у Внуково була жорстка, сильний боковий вітер, літак ледве втримався на посадковій смузі. Столиця імперії зустрічала українців завірюхою.
Літак запізнився через погоду. Швидко без перевірки ми піднялися величними сходами в Катерининський зал Кремля. Делегацію України чекали Президент Горбачов та Голова нового уряду СРСР — Міжреспубліканського економічного комітету СРСР, Іван Сілаєв. Прем'єр-міністр України Вітольд Фокін підписав Договір про економічне співтовариство. Те саме зробив і прем’єр Молдови Валерій Муравський. Далі Горбачов запрошує випити Кравчука шампанського, Леонід Макарович якось це робить протокольно. Делегація запізнюється на зустріч з Єльциним, Кравчук дивиться на свій наручний годинник, Горбачов зазирає теж на його годинник – не можу зрозуміти цього руху, можливо психологи більше можуть сказати… Як преса, я мав би трохи раніше побігти, але чомусь затримався і це фото з годинником було таке швидке й випадкове. Але воно виявилося символічним, на кшталт «за київським часом». Українські газети багато його друкували напередодні республіканського референдуму на підтвердження акта проголошення незалежності. Отже, це була остання зустріч Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука з останнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим. Преси було мало, здається тільки особиста.
Але коли ми прийшли до Єльцина, там постала інша картина. Фотографи й оператори стояли в три поверхи. І залізти між ними мені, єдиному українському фотографу, було нереально. Аби я сунувся сам в той натовп акул пера і «шакалів об’єктива» (перепрошую, є такий жарт про нас), не уявляю навіть, щоб я почув і де б опинився.
Щось мені треба робити... За цими рядами преси стояли два охоронці Єльцина. Я підійшов до них і кажу, що ось така історія. Допоможіть. В Україні тоді почали випускати нові цигарки «Столичні», вони врешті старі, але дизайн пачки був інший. Сніжно-біла з колом червоних зірок, написи тільки українською. Одним словом, виглядала вона дуже стильно, я би навіть сказав - нахабно по відношенню до старої класичної червоної пачки. І протягую їм цигарки. Вони дуже здивувались цьому українському продукту. Один з них провів мене в перший ряд, щось сказав іншому охоронцю й фотографу і я втиснувся в цей нижній лежачий поверх. Кравчук і Єльцин підписали спільне комюніке між Україною й Росією, де жодним словом не згадувався СРСР. Але була в тексті така фраза: «Делегації РРФСР і України підтвердили рішучість розвивати всебічні відносини дружби і співробітництва між народами Росії та України, що мають вікові традиції.» До українського референдуму залишалось 24 дні, до Біловежської Пущі і розпаду СРСР - 32 дні. А до агресії Росії в Україну 23 роки. Така дивна штука історія. Звісно, з точки зору фотографа. Політики могли би сказати щось інше про той день.
Джерело
Перший президент України Леонід Кравчук (10.01.1934 - 10.05.2022) та перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов (02.03.1931 - 30.08.2022) тепер матимуть змогу та час поговорити.
6 листопада 1991 року Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук на чолі делегації відвідав Москву, як він любив говорити «білокам’яну». Ми летіли в ТУ-134, була вже зима. Погода різко погіршувалася вже в небі. Льотчики намагались відмовити Леоніда Кравчука від польоту і повернутись до Києва. Але Голова ВР попросив все ж таки летіти далі. Літак довго кружляв перед Москвою. Посадка у Внуково була жорстка, сильний боковий вітер, літак ледве втримався на посадковій смузі. Столиця імперії зустрічала українців завірюхою.
Літак запізнився через погоду. Швидко без перевірки ми піднялися величними сходами в Катерининський зал Кремля. Делегацію України чекали Президент Горбачов та Голова нового уряду СРСР — Міжреспубліканського економічного комітету СРСР, Іван Сілаєв. Прем'єр-міністр України Вітольд Фокін підписав Договір про економічне співтовариство. Те саме зробив і прем’єр Молдови Валерій Муравський. Далі Горбачов запрошує випити Кравчука шампанського, Леонід Макарович якось це робить протокольно. Делегація запізнюється на зустріч з Єльциним, Кравчук дивиться на свій наручний годинник, Горбачов зазирає теж на його годинник – не можу зрозуміти цього руху, можливо психологи більше можуть сказати… Як преса, я мав би трохи раніше побігти, але чомусь затримався і це фото з годинником було таке швидке й випадкове. Але воно виявилося символічним, на кшталт «за київським часом». Українські газети багато його друкували напередодні республіканського референдуму на підтвердження акта проголошення незалежності. Отже, це була остання зустріч Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука з останнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим. Преси було мало, здається тільки особиста.
Але коли ми прийшли до Єльцина, там постала інша картина. Фотографи й оператори стояли в три поверхи. І залізти між ними мені, єдиному українському фотографу, було нереально. Аби я сунувся сам в той натовп акул пера і «шакалів об’єктива» (перепрошую, є такий жарт про нас), не уявляю навіть, щоб я почув і де б опинився.
Щось мені треба робити... За цими рядами преси стояли два охоронці Єльцина. Я підійшов до них і кажу, що ось така історія. Допоможіть. В Україні тоді почали випускати нові цигарки «Столичні», вони врешті старі, але дизайн пачки був інший. Сніжно-біла з колом червоних зірок, написи тільки українською. Одним словом, виглядала вона дуже стильно, я би навіть сказав - нахабно по відношенню до старої класичної червоної пачки. І протягую їм цигарки. Вони дуже здивувались цьому українському продукту. Один з них провів мене в перший ряд, щось сказав іншому охоронцю й фотографу і я втиснувся в цей нижній лежачий поверх. Кравчук і Єльцин підписали спільне комюніке між Україною й Росією, де жодним словом не згадувався СРСР. Але була в тексті така фраза: «Делегації РРФСР і України підтвердили рішучість розвивати всебічні відносини дружби і співробітництва між народами Росії та України, що мають вікові традиції.» До українського референдуму залишалось 24 дні, до Біловежської Пущі і розпаду СРСР - 32 дні. А до агресії Росії в Україну 23 роки. Така дивна штука історія. Звісно, з точки зору фотографа. Політики могли би сказати щось інше про той день.
Джерело
Перший президент України Леонід Кравчук (10.01.1934 - 10.05.2022) та перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов (02.03.1931 - 30.08.2022) тепер матимуть змогу та час поговорити.
