Був Сашей став Олельком
18/01/2023 15:28![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
newsparkyВ українських іменах немає суфікса -ік, він є в російських. Тому правильно казати й писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.
На Полтавщині столітня бабуся називала свого внука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість "толіки" та "віталіки" — це суржикізми й наслідок pycифiкaції.
Також нагадаю, що розмовні (не паспортні) форми в нас такі:
• не Ваня, а Ванько, Іванко або Івась;
• не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась;
• не Юра, а Юрко, Юрчик або Юрась;
• не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь;
• не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь;
• не Паша, а Павлик або Павлусь;
• не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;
• не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;
• не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;
• не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик;
• не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик;
• не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;
• не Олєжа, а Олежко, Олько або Лесь, Лесик;
• не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько;
• не Нікіта, а Микитка або Микитко;
• не Коля, а Миколка або Колько;
• не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко;
• не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко;
• не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко;
• не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;
• не Жора, а Горко або Гошко;
• не Гера, а Германко або Герко;
• не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;
• не Дєня, а Дениско або Денько;
• не Тьома, а Артемко або Темко;
• не Тіма чи Тімоша, а Тимко;
• не Вася, а Василько, Васьо або Васько;
• не Марік, а Марик або Марко;
• не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;
• не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко;
• не Боря, а Борик, Борко або Бориско;
• не Слава чи Славік, а Славик або Славко;
• не Владя чи Владік, а Владик або Владко;
• не Толя чи Толік, а Толик або Только;
• не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;
• не Вітя, а Вітик або Вітько;
• не Федя, а Федусь або Федько;
• не Вова, а Володик або Володько;
• не Сєрьожа, а Сергійко;
• не Кірюша, а Кирилко;
• не Ігорьоша, а Ігорко;
• не Глєбушка, а Глібко;
• не Іллюша, а Ілько;
• не Льова, а Левко;
• не Сєва, а Севко.
Ви скажете, що деякі з українських розмовних форм АЖ на один склад довші, ніж російські (наприклад, Вова — Володько). Це не аргумент, бо є імена, які до двох складів узагалі не скорочуються, наприклад, Валерій чи Марина. І нічого, вимовляємо три склади.
Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 (!) років.
Потім під час тривалого перебування України у складі російської імперії / срср нам були нав'язані жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо — чоловік і Вася — жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків. Те саме із "Саша" / "Шура" та "Женя", хоча це жіночі форми (теж зросійщені, бо в Україні Олександра — це Саня або Леся, а Женя — Ївга, Геня або Євгенка).
В Україні поширені й такі московські форми жіночих імен: Наташа, Маша, Даша, Ксюша, Анюта, Свєта, Лєна та інші, які потребують заміни:
• Наташа — Ната, Наталка, Наталя;
• Маша — Маруся, Марічка, Марійка;
• Даша — Дара, Даруся, Дарця; Даринка;
• Катюша — Катруся, Катря, Катеринка;
• Іріша — Іруся, Іринка; Орися, Оринка;
• Ксюша — Ксеня.
Оксанками вони називатися не люблять, хоча Оксана має те саме значення і грецьке походження, що й Ксенія, як Остап / Євстафій. Зате Оксанами не називають у росії, і це імʼя визнане там суто українським, як і Остап.
До речі, закінчення -ій редукувалося не тільки в імені Євстафій: Афанасій — Панас, Григорій — Григір, Прокопій — Прокіп, Лаврентій — Лаврін, Панкратій — Панкрат, Ігнатій — Гнат, Євгеній — Євген, Арсеній — Арсен, Антоній — Антін, Василій — Василь, Геннадій — Геннадь, Анатолій — Анатоль, Віталій — Виталь. Закінчення -ій у цих іменах — російська адаптація грецьких імен. Але це не стосується імен, де -ій наголошене: Андрій, Сергій, Тимофій, Олексій, Овсій, Гордій та інші.
• Анюта — Ганнуся, Ганя, Ганця.
Ганна — ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені — Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися?
• Лєна і Свєта не годяться з погляду української фонетики та морфеміки, натомість Оленка та Світланка звучать по-українському. Також Альона — це Олена, а Крістіна — це Христина (Христя). Світлана ще може скорочуватися як Лана, а Олена — як Лена. До речі, героїню повісті Ольги Кобилянської "Царівна" звати саме Лена, а не Лєна.
Закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен — Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо — теж суто українське. Змусьте мocковита його вимовити.
Думаю, ви помітили, що скорочені форми Лесь, Лесик застосовують аж до п'яти чоловічих імен: Олександр, Олексій, Олег, Леонід та Олесь. Так само й форму Леся застосовують до п'яти жіночих імен: Олександра, Олена, Ольга, Лариса, Олеся. Самостійними іменами Олесь та Олеся стали не дуже давно. А Генко, Геник може бути і Євгеном, і Геннадієм; Данько, Даник — і Данилом, і Богданом; Володик, Володасик — і Володимиром, і Всеволодом; Вітик — і Віталієм, і Віктором. Ось така народна тенденція до спрощення.
Називаймося правильно, плекаймо своє!
Джерело
Сьогодні перейменувався у фб з Саші на Олелька.
На Полтавщині столітня бабуся називала свого внука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість "толіки" та "віталіки" — це суржикізми й наслідок pycифiкaції.
Також нагадаю, що розмовні (не паспортні) форми в нас такі:
• не Ваня, а Ванько, Іванко або Івась;
• не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась;
• не Юра, а Юрко, Юрчик або Юрась;
• не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь;
• не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь;
• не Паша, а Павлик або Павлусь;
• не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;
• не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;
• не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;
• не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик;
• не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик;
• не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;
• не Олєжа, а Олежко, Олько або Лесь, Лесик;
• не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько;
• не Нікіта, а Микитка або Микитко;
• не Коля, а Миколка або Колько;
• не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко;
• не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко;
• не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко;
• не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;
• не Жора, а Горко або Гошко;
• не Гера, а Германко або Герко;
• не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;
• не Дєня, а Дениско або Денько;
• не Тьома, а Артемко або Темко;
• не Тіма чи Тімоша, а Тимко;
• не Вася, а Василько, Васьо або Васько;
• не Марік, а Марик або Марко;
• не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;
• не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко;
• не Боря, а Борик, Борко або Бориско;
• не Слава чи Славік, а Славик або Славко;
• не Владя чи Владік, а Владик або Владко;
• не Толя чи Толік, а Толик або Только;
• не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;
• не Вітя, а Вітик або Вітько;
• не Федя, а Федусь або Федько;
• не Вова, а Володик або Володько;
• не Сєрьожа, а Сергійко;
• не Кірюша, а Кирилко;
• не Ігорьоша, а Ігорко;
• не Глєбушка, а Глібко;
• не Іллюша, а Ілько;
• не Льова, а Левко;
• не Сєва, а Севко.
Ви скажете, що деякі з українських розмовних форм АЖ на один склад довші, ніж російські (наприклад, Вова — Володько). Це не аргумент, бо є імена, які до двох складів узагалі не скорочуються, наприклад, Валерій чи Марина. І нічого, вимовляємо три склади.
Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще у графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 (!) років.
Потім під час тривалого перебування України у складі російської імперії / срср нам були нав'язані жіночі закінчення для чоловічих імен. Наприклад, у Поліссі завжди розрізнялися Васьо — чоловік і Вася — жінка, а зараз чуємо всюди "Вася" і для жінок, і для чоловіків. Те саме із "Саша" / "Шура" та "Женя", хоча це жіночі форми (теж зросійщені, бо в Україні Олександра — це Саня або Леся, а Женя — Ївга, Геня або Євгенка).
В Україні поширені й такі московські форми жіночих імен: Наташа, Маша, Даша, Ксюша, Анюта, Свєта, Лєна та інші, які потребують заміни:
• Наташа — Ната, Наталка, Наталя;
• Маша — Маруся, Марічка, Марійка;
• Даша — Дара, Даруся, Дарця; Даринка;
• Катюша — Катруся, Катря, Катеринка;
• Іріша — Іруся, Іринка; Орися, Оринка;
• Ксюша — Ксеня.
Оксанками вони називатися не люблять, хоча Оксана має те саме значення і грецьке походження, що й Ксенія, як Остап / Євстафій. Зате Оксанами не називають у росії, і це імʼя визнане там суто українським, як і Остап.
До речі, закінчення -ій редукувалося не тільки в імені Євстафій: Афанасій — Панас, Григорій — Григір, Прокопій — Прокіп, Лаврентій — Лаврін, Панкратій — Панкрат, Ігнатій — Гнат, Євгеній — Євген, Арсеній — Арсен, Антоній — Антін, Василій — Василь, Геннадій — Геннадь, Анатолій — Анатоль, Віталій — Виталь. Закінчення -ій у цих іменах — російська адаптація грецьких імен. Але це не стосується імен, де -ій наголошене: Андрій, Сергій, Тимофій, Олексій, Овсій, Гордій та інші.
• Анюта — Ганнуся, Ганя, Ганця.
Ганна — ім'я єврейського походження (в оригіналі Ḥannāh). У грецьку мову воно зайшло з івриту і стало Анна. Чоловічий варіант єврейського імені — Ханан. Тож українське звучання Ганна найближче до оригіналу, навіщо його уникати й соромитися?
• Лєна і Свєта не годяться з погляду української фонетики та морфеміки, натомість Оленка та Світланка звучать по-українському. Також Альона — це Олена, а Крістіна — це Христина (Христя). Світлана ще може скорочуватися як Лана, а Олена — як Лена. До речі, героїню повісті Ольги Кобилянської "Царівна" звати саме Лена, а не Лєна.
Закінчення -ця у скорочених формах жіночих імен — Ганця, Янця, Дарця, Вірця, Юльця, Ольця, Гальця, Любця тощо — теж суто українське. Змусьте мocковита його вимовити.
Думаю, ви помітили, що скорочені форми Лесь, Лесик застосовують аж до п'яти чоловічих імен: Олександр, Олексій, Олег, Леонід та Олесь. Так само й форму Леся застосовують до п'яти жіночих імен: Олександра, Олена, Ольга, Лариса, Олеся. Самостійними іменами Олесь та Олеся стали не дуже давно. А Генко, Геник може бути і Євгеном, і Геннадієм; Данько, Даник — і Данилом, і Богданом; Володик, Володасик — і Володимиром, і Всеволодом; Вітик — і Віталієм, і Віктором. Ось така народна тенденція до спрощення.
Називаймося правильно, плекаймо своє!
Джерело
Сьогодні перейменувався у фб з Саші на Олелька.
no subject
Date: 18/01/2023 13:56 (UTC)no subject
Date: 18/01/2023 15:01 (UTC)У нас было свое. Это же не высосали из пальца. Но возвращать свое ай-яй-яй. Это же предательство нашей общей славной истории. Такое себе.
no subject
Date: 18/01/2023 15:26 (UTC)no subject
Date: 18/01/2023 14:19 (UTC)no subject
Date: 19/01/2023 07:34 (UTC)Так!
no subject
Date: 18/01/2023 14:34 (UTC)От що-що, а в плані імені, особливо розмовних форм — я завжди віддаю перевагу коли людина сама вибирає що подобається, навіть якщо такої версії взагалі офіційно немає що в українській, що в російській.
Заодно — мені взагалі не подобається жодна розмовна форма мого імені Сергій, от повна офіційна ще більш-менш норм :)
P.S. А генезис і перетворення імен — взагалі окрема тема, яка часто викликає здивування "як то взагалі могло статись?!" ;)
no subject
Date: 18/01/2023 14:42 (UTC)а как правильно — Олельк или Олейко?
(я сперва прошляпил, а теперь увидел как правильно!)
"Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик."
Сашко, новое имя — новая жизнь! и пусть она будет мирной и доброй! счастья и удачи тебе!
уважающий тебя Сергійко.
no subject
Date: 18/01/2023 17:13 (UTC)no subject
Date: 18/01/2023 17:23 (UTC)Санько, это же просто здОрово! Гарно! :0)
no subject
Date: 18/01/2023 15:21 (UTC)Знаю кількох Лєн і Альон які ображаються на паспорте Олена. І Дініла який ображається на Данила.
Не "красіво".
Щоб в побуті перейти на українські форми імен ще багато часу потрібно.
Але маю хороші приклади: Марійка і аж ніяк на Маша, і Лесик-Олесь.
Процес пішов.
no subject
Date: 18/01/2023 17:14 (UTC)no subject
Date: 19/01/2023 07:45 (UTC)Я знала семью моих земляков-харьковчан, в которой сына и дочь (родились в 1940-х) звали Валерий и Мария, но родители, а за ними и все родственники, звали их Лесик и Мрія.