Цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи

[newsparky]

В продовження цього поста. Дочитую зараз друге оповідання цієї книги - Lore. Діти нацистів, 12-літня Лора з трьома меншими братами та сестрою, після того, як їхню матір американці відправили до табору, подорожують через розбиту Німеччину в Гамбург до своєї бабусі. Переможена країна поділена на зони - американську, британську, французьку та радянську і вони намагаються усіма силами уникати зустрічі з "росіянами" та борються з голодом.

Німці з промитими пропагандою мізками боготворили свого фюрера та навіть думки не допускали, що їхня армія, їхні "безвусі хлопчики", могли чинити звірства. На деревах, на стінах будинків вивішували фотографії з концтаборів, в які німці не могли і не хотіли вірити. Це все постановка. Ці фото завжди не в фокусі, темні, зернисті. А люди на них актори. Мабуть, американці ці фото сфабрикували, а росіяни їм допомогли. Ні, не хочу вірити, що це правда. Не могли німці таке зробити. Посадіть мене назад в мою ракушку, я не хочу цього всього бачити, мені так добре там було, навіщо ви сюди прийшли, навіщо ви мене дістали з мого затишного світу. Яка Буча, який Ірпінь, який Охматдит? Ви всьо врьотє! Це все кіно!

Comments

[simart.livejournal.com]

любая пропаганда на любой войне = враньё. (а у нас теперь мода — чёрное выдавать за белое...)